Вот ходим мы по Карпатам, общаемся с местным населением, и некоторые туристы при общении с Гуцулами чувствуют себя, как при общении с инопланетянами.
Желая поближе познакомиться с их традициями и культурой я купил эту замечательную книгу.

П. Шекерик-Доникив гуцульский самородок-писатель и этнограф творивший в 30-х годах ХХ века и репрессированный в 1940 году.
Он выпускал Гуцульские календари 1935,37,39 годов, описывающие традиции и верования Гуцулов.

Текст написан на гуцульском диалекте, поэтому рускоязычным читателям он будет очень трудночитаем, а для украиноязычных трудночитаем.

Кто хочет просто ознакомится с гуцульскими традициями, тот просто читает, а кто хочет стать настоящим Гуцулом, тот должен соблюдать традиции! 🙂

Итак напрягаем ум и воображение...

"У горєн кожда днина у тижни маєт своє окромішне призначінє тай віруванє до неї.

И так: Понеґівнок:
Понеґівнок це першя днина у тижни. У понеґівнок є добре зачінати хоть ику роботу робити, бо и Богзачєв у понеґівнок світ сотворєти. Лиш сварку тай бійку ни добре изчєнати у понеґівнок, бо витак сваритци тай б'єтци хрестєнин цілий тиждень.
Понеґівнок - то чьоловік, Божий поратівник. Він может хоть у икій біді чьоловіка ци жінку поратувати, лиш треба си на него заирчі, шо будетци йиго держєти - говіти.
Шє и тепер є богато людий у горах, шо «держєт понеґівнок». Зарічьливі «на понеґівнок» нізашо у світі би йиго ни зломили. «Ни поскоромили би си». Скорше у Великодну П'єтницу по-скоромнєтци, єк у понеґівнок.
Єк хтос упадет у лежу, то зарікаєтци на понеґівнок, аби з неї подужівси - и понеґівнок допомогаєт.
Єк хтос упадет у икус напасть, то зарікаєтци на понеґівнок, аби з тої напасти вийшов.
Єк у кого забірше лучєєтци шкоди мижи маржинов, то добре є закликатиси на понеґівнок, то ни будет шкоди мижи маржинов.
Дівки и леґіні держєт понеґівнок - за долю.
Хто раз зарікси на понеґівнок, то вара йиго покабзувати, бо єк би поломив понеґівнок, то и йиго би сказив понеґівнок.
Є богато таких людий, шо мусєт держєти понеґівнок, бо він сам їх до того змушуєт тим, шо снитци їм шоночі - старим чьо- ловіком из ножем у руці, і гонічіси різати того, на кого наважит-ци, шоби си на него зарік.
Тай муситци заирчі на понеґівнок тот, шо снитци йиму понеґівнок, бо єк би си ни зарік, то понеґівнок відразу би му показав, шо він значіт."