Завтра первый день календарной зимы.
Встречаем ее по-гуцульски.

Альбом: Карпаты 01 2009

04.12 большой праздник Уведеній. Незамужние гуцульские девушки ворожат на суженного. На месяц раньше чем все остальные девушки, поэтому им достаются самые лучшие женихи.
Так что незамужние читательницы моего дневника имеют фору перед всеми остальными. Правда, занятие это требует некоторого самопожертвования. Не каждая сможет в декабре ночью голой считать бревна на плоту с завязанными глазами, но я уверен, что среди моих читательниц такие есть!

 

Грудень-просинец

Уведеній, 4.ХІІ - Є дуже головним и великим роковим с'єтом у горєн.
Увечьир перед Уведенієм усі примівники, почінавники, чередінниці и чінатарьки зачінают свої діла робити и то їм цілий рік идет добре. Уся примівка, чередованє и чірі від Уведенія зачінаютци. То їх Новий Рік.
Котрі дівки хотєт знати, икий буде їх книзь, богатий ци бідний, файний ци кривий, охабленний — то идут перед Уведенієм увечьир, изпізна рехувати кілє у плоту; уни рехуют голі из зав'єзаними очіма. Дев'єтий ків перев'єзуют нитков и рано див'єтци - икий ків трафили, такий буде книзь, а на Андрея сіют колопні.
Усі ґаздині и ґазди увечьир перед Уведенієм берут свинєка та товцут разом из вуглем, печінов и чєсником, витактим мастєт корови на перехрестью, мижи рогами и на вимню, тогди ні одна відьма, ані чередінник ни может изчередувати манну и видобрати молоко у коров. Так роб'єт почерез цалий рік під головні с'єта: на Благовішіне, Юрія и Ивана Купала.  «На Уведеніє сідаєт відьма на кочергу и идет відберати ман¬ну у коров».
Раненько на Уведениє дівки, икі си хочют віддати у тім році-до року, ждут на попа коло церьковних дверий (при вході). Єк йде піп у церькву, уни идут за ним, пошепки примов'єючі и его легонько за убране тіваючі:
«Єк мне сегодне уводиш у церькву дівков, так абес мне від сегодне до року увів вінчєнов жінков. Амінь».

Катерини Мучіниці, 7.XII - маленьке с'єтце, ни можна лиш шити и прєсти, аби маржину ґала ни кусала, тай аби си вівці ни крутили.

Андрея 13.ХІІ. Це вже бірше с'єто. Перед Андреем увечєр избераютци гуртами дівки тай идут у дриворуби, там розболікаютци и голі сіют колопні, примов'є¬ючі пошепки свої примівки, а витак шкородєт моршіньми своїх сорочьок. Єк посіют колопні, лізут на пліт и трєсут кілє. Єкпо-трєсе гола дівка кілем, наслухає: вїдків учює перший розго¬лос, вїтів, из того боку, прийдет її доля - сужений книзь. А кажут: «Хто сужений - то ни розгужений, хоть най буде пишний, ходь охаблений, хоть богати й, ци бідний».

Варвари, 17.ХІІ, Сави, 18.ХІІ - припадают шороку. Це с'єтки чілідинскі, на ні ни прєдут, ни шиют, аби їм гостец руки ни тег через цілий рік. Мушіни си сміют из челіди и кажут, шо уни «сав'єт и варварєт майже у кожне с'єтце - коби лиш ике си трафило на тижни, бо чєлідь прото фіґлява - хтож від неї ліпше уміє крутити? Ніхто у світі!». 

Зимні Николи припадают 19.XIІ - це головне рокове с'єто від звірака и взагалі до маржини має велику силу, почерез то Гуцули дуже сербуют и вельб'єт сєтого Николая: «Николай дер¬жит у своїй руці ключі від зими, дикої звірини и людцкої маржи¬ни. Він єк изхочєт, то замкне своїм ключем звіракови хавки від людцкої маржини. Ни страшно звірака між маржинов без волі сєтого Николая, ходь би и став вовк ци медвідь між маржинов, то її ни рушит без розказу Николая».

Аннино Зачете, 22.ХІІ - урочисте с'єто, на него люде нічьо ни ворожет, бо то нидавне нове с'єто. Тогди найбірша нічь, а наймення днина.
 
Перед Різдвєними с'єтками у селах є великий рух. Усі купуют, шо треба на с'єтки и кождий си измогає позадь свого закєку, аби їх файно видправити, «бо то с'єтки раз у рік припадают и хто є у бутинах, то на ці с'єта изходит идхаті, аби разом у родині иззісти с'ету вечерю и заколідувати: «Гей, дай Боже, що в поли урожай и всім по столу - шо є в цім дому, на многаліт, шесте и здоров'є».

Петро Шокерик-Доників. "Гуцульский календарь 1935 рік"